Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка Posted on by / 0 Comment Ой, нехай же кобзи грають, Нехай дзвонить слава, Нехай чують нас і знають І Москва, й Варшава!» Уклонивсь Левко з братами За хороше слово І, зітхнувши, до гетьманських Так гостей промовив: «Бенкетуйте, любі гості, Я з братами мушу Пожуритись-помолитись За велику душу.
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Багатую – щоб напитися, Убогую – пожуритися. … Вiдповiдь вже їм вiдома, i вони питають Супруна, тiльки щоб поплакати з ним в неволi i пожуритися разом з його пропащою головою.
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР Posted on by / 0 Comment Іде чернець у Вишгород На Київ дивитись, Та посидіть на пригорі, Та хоч пожуритись. … Нема кому привітати, Ні з ким пожуритись, Треба було б молодому, Треба б одружитись.
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма Posted on by / 0 Comment Та все такі, що напитися, А нікому й пожуритися.
Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський Posted on by / 0 Comment Та, завдяки спритності слуг господина полковника, я не встиг ще довго пожуритися, як стіл уже було накрито – та який то стіл?!
