ВОВЧОК Марко – Два сини
Максимовичу І Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини. Важко нам, убогим, своє добро збувати, що воно в нас кров’ю обкипіло! А що вже Василько, – – Що се задумався, сину? І гомонить, і пустує, поки й сон зможе. – Так бог дав, дитино, що темно уночі… Спи, –