Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
Але все, що звучало в світі, перекривав катастрофічний гуркіт моторів епохи. … Здається, все. … Все своє дитинство я ходив по насінню. … Потім раптом все вщухло. … Гості поприходять. … Багато поприходило з сусідніх сіл, чимало було й різних городян, що позалишали далекі свої міста, аби лишень врятувати життя.