НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри
Перед очима усе попливло, як у тумані. … Попросив дати мені поміряти сонцезахисні. … Артистка я колишня. … – попросив я. … Дивна артистка-відьма одчинила нам двері, і ми щодуху побігли до школи. … Артист? … Не артист! … Невже знову не Ромці, а мені попалися чарівні окуляри?.. … Або у тієї артистки Маргарити Степанівни!