Результати пошуку слова: Похил
БАРКА Василь – Жовтий князь
Похилив голову Мирон Данилович. … Похила душа жіноча, така стара, що вії обсипалися з повік, між якими ворушились дві пригаслі іскорки, – … похило відступає до хати. … Батько хазяїна, похилий віком та білий сивиною і сорочкою, беріг макуху в дірявому лантусі, під лавою. … Відчув таку чорну змору, що от-от похилить на сніг.
АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів
Довгі похилі зали здіймалися і поволі котилися в далечінь. … Позаду площадки на протязі двох-трьох десятків метрів горб похило спускався до води, як спина величезного кита, і зразу ж губився в її чистій прозорій синяві. … З правого, похилого борту судка вирвалося щось темне, широке і довгасте, закруглене зверху і знизу.
Улас Самчук – Волинь
Похиленi верби i верболози нанизують росистi намиста i не то плачуть, не то радiють. … Перед ним довга блискуча стрiчка дорогої рiчки з похиленими вербами, з раками i чорногузами… Перед ним яр, сосни. … У полi мокне конюшина, город заростає бур’яном, усе скрiзь мокре, збiжжя похилилося в один бiк, плаксиво лiтає i кряче ворiння.
Ольга Кобилянська – Земля
– сказав він і похилив смутно голову на груди. … Він стояв, як перше, не змінивши ні пози, ні руху, з похиленою головою і непостійним поглядом, та слідив за всіма її рухами і кроками. … Бідолашну, похилу хатину в середині малого городця і близько гостинця49[49]. … Відтак підняла похилену голову і позирнула на товар, що пасся.