І коли мандрували козаки на Січ, то завертали сюди, щоб запастися списами. А перед вікнами селища, за вишняками, за Дніпром, ніч крізь ніч палахкотить ятриво домен, вулканиться червоно. Наче дно ковша прогоріло!
«Та я, мазепо проклятий!» — мать Росію продаєш галичанам! «Роде, мій роде, прости мені, роде, що я не милую згоди. Прогуркотів грім близького дощу. …кулеметів, близько ста паровозів і дві тисячі вагонів та майже всі обози й величезні запаси постачання з десятками тисяч снарядів і мільйонами патронів».
…скиндячки красивенькі, запасочка шовкова і сама уся чепурненька, що пригляділася із усіх: от вже, каже, і полюбив, і вбивається за нею… А як ще в неї на шиї намиста разків десять та хрестів три-чотири, так тут вже зовсім вмира… На другий день побачив не то красивішу, а тільки іншу, вже вп’ять сю любить, а про учорашню і не згадує…
Пальці ніг пролазили крізь подерту шкіру, а один кровоточив. Спробував розклепити повіки, але ті падали. Стояли супроти нього й незмигно дивилися. Великі хвилі били на галеру, одне за одним ламалися весла, вони вкладали запасні, але скоро ламалися й ті.
Правдиво-фантастична повість про надзвичайні пригоди київських школярів. Або просто Їжачок. Ми тоді Африку з географії проходили. Про дідуся я потім ще розкажу. – Ану піду візьму запасні окуляри!
Занадто прозаїчно. Прохопилося, вихопилося. Що це я про себе та про себе? — Про мене? Старша сестра Проня завжди плаче, як почує “Ой у лузі, у лужечку”. Але не такий був Дмитро Михайлович, щоб одразу ж капітулювати, і не такі вже вичерпані його незглибимі запаси пам’яті, бо вже за хвилину він вигукнув: —
Оксана Забужко Казка про калинову сопілку OCR Busya «Забужко О. Оксана Забужко Казка про калинову сопілку Вона вродилася з місяцем на лобі. — рвала з неї запаску, заголюючи вище судорожно зціплених колін, якими вона билась, як риба хвостом…
Оттак було прийшлось одному чоловікові за другого зовсім пропасти, і якби не дівка його вирятовала, то досі б і кісточок його не було. На шиї розбитий замок на вірьовочці повішений, а на предовгому дрючку, мов запаска у перезві, причеплений капшук, з котрого він гроші крав, щоб усі бачили і дивились… – А на якого сина ще й допрос?
Зараз узявши противну хату, перегородив, от йому є й світлиця, є й простор. – Не знаю я сього діла і ні в віщо не мішаюсь; про те сестра зна, – …звичайно панночці та ще й хорунжівні: до старенької плахти та почепила люстринову запаску, одягла тож шовкову юпку, та на шию дукат на бархатці, та червоні черевички…