Володимир Винниченко – Сонячна машина
Труда задумливо дивиться на перекинений догори черевом капелюш на підлозі й тихо промовляє. … Щось хряскає, з якогось апарата відлітає щось металічне й котиться по підлозі. … І, легко підвівшись, бадьоро, прудко, міцно постукуючи підборами по мармуровій підлозі, в якій тьмяно відбиваються стріли світла, виходить із зали.