ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко
Тоді й побачив на постелі розметану дівчину з розплетеним волоссям та заголеними ногами, між яких застиг клапоть пітьми. … у їхніх очах загусла чорна, важка й нерухома пітьма. … – Він повернувся до Комарницького, і з його очей плюснула та ж таки пітьма, що й у братів. … І він закректав і засопів, і сіяв холодний піт у холодну траву.