СКОВОРОДА Григорій Савич – Сад божественних пісень Posted on by / 0 Comment Бо мiста, хоча й високi, в море розпачу штовхнуть, А ворота, хоч широкi, у неволю заведуть.
ВОВЧОК Марко – Оповiдання Posted on by / 0 Comment Гляну на дiвчину – блiда, грiзна, сама розпач гiркая!
Жюль Верн – 20 000 льє під водою Posted on by / 0 Comment У мене вирвався крик розпачу. … Мене в саме серце вразив розпачливий крик нещасного, що пролунав під час боротьби.
УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії Posted on by / 0 Comment Він теж встав, повернув вухо до безмежної анфілади кімнат і став ловити розпачливе дзижчання заблуканої мухи. … Їй зробилося лячно, розпачливо і пусто, вона, не одягаючись, пішла на кухню, однозначно загнану під євроремонт, пити каву.
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ… Posted on by / 0 Comment Становище було розпачливе. … Подібного стану розгубленості чи розпачу в мене в житті ще не було.
Іван Драч – Крила Posted on by / 0 Comment Розпаношиться ніч петрівчана Чадом розпачу й димом проклять — З пекла ночі до сивого рана Груди люто з Погоні болять.
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів Posted on by / 0 Comment Розпачливо метнувшись ще раз туди і сюди, луна понеслася, нарешті, через верхів’я дерев. … Розпачлива туга за улюбленим краєм огорнула його, і ввечері він довго плакав під ковдрою, поки не заснув.
Кобилянська Ольга – Нiоба Posted on by / 0 Comment Тодi хотiв, з розпачу й першого шаленого болю, голову об стiну розбити.
О. М. Устименко – СПЕЦІАЛЬНІ РАДЯНСЬКІ АВТОМОБІЛІ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ ТА ЇХ ЕКСПЛУАТАЦІЯ НА ХАРКІВЩИНІ (КІНЕЦЬ 1940-Х – 1990-ТІ РОКИ) Posted on by / 0 Comment …дослідниця історії масової автомобілізації СРСР, у своїй статті дуже влучно наводила характерний уривок з листа ветерана війни — власника мотоколяски – як типовий приклад розпачу й наростаючого невдоволення інвалідів: «Тарілки в коліс покрилися іржею й замазані якимось мастилом, дверцята не відчиняються, не зачиняються, усе треба робити…
Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ Posted on by / 0 Comment Ще лютіше довбали його тіло, горе ставало над селом, виростало в розпач і гнів, серця загоралися помстою, заходила ніч на село, на заріччя за Псьол погнали череду на ніч, скликанчик на дзвіниці задзвонив до одправи.
