Результати пошуку слова: Роса

Просапні культури – рання картопля, кукурудза на зелений корм і силос, цукрові буряки перших строків збирання, під які вно­ сили органічні добрива, також є добрими попередниками, але їх цінність для ресурсоощадних технологій невисока. 129 Борошниста роса (ЕгузірЬе §гатіпі§ Б).

роса́вський – прикметник відмінок однина множина чол.

Роса́ва1 – іменник жіночого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Роса́ва родовий Роса́ви давальний Роса́ві знахідний Роса́ву орудний Роса́вою місцевий на/у Роса́ві кличний Роса́во*

Роса́ріо – іменник середнього роду (місто в Аргентині) відмінок однина множина називний Роса́ріо родовий Роса́ріо давальний Роса́ріо знахідний Роса́ріо орудний Роса́ріо місцевий на/у Роса́ріо кличний Роса́ріо

Роса́вка – іменник жіночого роду (річка в Україні) відмінок однина множина називний Роса́вка родовий Роса́вки давальний Роса́вці знахідний Роса́вку орудний Роса́вкою місцевий на/у Роса́вці кличний Роса́вко*

Роса Роса в міфопоетичних уявленнях має таке ж містичне значення, як у багатьох випадках вода: очищення, здоров’я, родючості. До того ж вважається, що роса — небесного походження, це “божа сльоза”. А з божої сльози виникає життя, народжуються люди (“діти — то божа роса”),

роса́ – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний роса́ ро́си родовий роси́ рос давальний росі́ ро́сам знахідний росу́ ро́си орудний росо́ю ро́сами місцевий на/у росі́ на/у ро́сах кличний ро́со* ро́си* *

Той iнший у матросах, той ще десь там. Хутiр зiстався на своєму мiсцi самий, i, як завжди, його обливав мiсяць своїм сяйвом, довкруги крякотали жаб’ячi хори, повiвав iнколи вiтрець, на траву падала роса. Довкруги все яскраво-зелене i на всьому стоїть краплиста роса, що переливається кришталем i виблискує промiнням сонця.

9 А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього. 2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень. 40 І Бог зробив так тієї ночі, і було сухо на самім руні, а на всій землі була роса. 12 Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

Мов невиплакані сльози, роками падає роса з обважнілих кетягів на узголов’я напівзабутої наймички, що в злиднях родилася і сама в муках породила дочку і в горі померла на чужому колючому полі. Уже роса випала на землю, коли Сафрон в’їхав у притихле село і зразу ж зрадів, на надбрів’ї розгладився покручений жмут зморщок.