Тарас Григорович Шевченко – Княгиня Posted on by / 0 Comment — Почало воно рости, почали її вчити спершу грамоти, а потім — і, Господи, чого тілько вони її не вчили!
Борис Грінченко – Брат на брата Posted on by / 0 Comment І невимовна радість обнімає його, аж із глибу душі починає рости щось велике, гарне, непереможне…
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment Шкода їй Чіпки… кохала ж, ростила, довгих зимніх, коротких літніх нічок недосипляла – рано вставала, пізно лягала… Не задля кого ж? … Я його кохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала… А тепер – самій прийшлося по чужих людях хилятися… Хіба ж воно легко?
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна Posted on by / 0 Comment Отак мiркуючи собi, поволi затулив очi i вже почав рости.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри Posted on by / 0 Comment Рудольфо знову змахнув паличкою, і з лисої Ромчиної голови почало рости волосся…
Суржик для інтеліґенції. Мацюк Р. Posted on by / 0 Comment За приклад процитую один відступ, який, нам так видається, ідеально в концентрованій формі містить до половини всієї сутности роману: „нас ростили мужики, обйобані як-тільки можна з усіх кінців, що потім такі самі мужики нас трахали, і що в обох випадках вони робили з нами те, що інші, чужі мужики зробили з ними?
ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова Posted on by / 0 Comment …хотів повернутися назад у таке саме лоно, що з’явило його колись на світ; хотів згорнутися і скрутитися там, сховатися від світу, знайти той дивний і надійний сховок і рости не вперед, а назад: маліти й змаліти.
Олександр Довженко – Щоденник Posted on by / 0 Comment Раділи й величалк матір і його, ВЕЛИЧАННЯ ДИТИНИ Приказували: рости такий-то і такий-то.
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment Хотілось забути про злочинне й безглузде за всесильним законом буття й невичерпної снаги свого характеру хліборобів, що тисячоліттями звикли сіяти, стверджувати життя в усьому, що може жити й рости.
