Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
аж воскресло щось, мовби я сиділа коло свого сина, воскресло щось солодке, рідне, материнське. … Сталося так, що того сумного Великодня тридцять дев'ятого року, стоячи в гурті разом із жінкою своєю, поруч із ріднею, з сусідами, підмовлений і підштовхнутий клепалами, сумом і гнівом, я раптом заспівав «Ще не вмерла Україна»…