Результати пошуку слова: Рідний
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем
Летів би туди, злився з тим життям, та… люблю дуже рідний край… А наше життя? … Я знайшов свою Феваїду, свою Америку – то мій рідний край. … Він став для неї неначе рідний, дорогий. … Рідний край – Одес для мене дорогий, але світ мені багато дорожчий, – … – Світ для мене усе, рідний край нісенітниця, шага не варта.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Зараз вони ще про це не мають уявлення, зараз у них лише готовність в серцях — пройти все дантове пекло війни, перепинити шлях новітнім ордам чінгісхановим, що не з луками, не з стрілами — з гримучою сталлю на землі і в небі насуваються на рідний край. … Що буде з тобою, свята могило Тарасова, з тобою що буде, рідний народе мій?
БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX
Вернувся в рідний маєток і носом закрутив: і батьків будинок немов на хлопську хату схожий, і батько рідний не тією мовою балакає, і церква не те що унійна, але, навіть, і схизматська. … Але треба сказати, що у бідолашного Карпа рідний брат був – Петро. … Тут якась жінка як заверещить – Божечку рідний, –
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів
Через неозорі ліси й гори мандрували його думки, перш ніж вони знаходили рідний дім, який за тисячами горизонтів ставав дедалі меншим і меншим. … Він навіть не підозрівав тих великих змін, що відбулися в ньому самому, не усвідомлював того, що рідний дім, де пройшло його дитинство, непомітно поринав у далеке минуле.
Іван Драч – Крила
Всі семеро були рудоволосі, а мама — чорнушка кароока, всі так стужилися за запахом жіночого любовного поту — оті семеро моїх татусів з баварським ластовинням на виду, а мама — чорнушка кароока: обніми мене, рідний, вицілуй з мене пам'ять мою. … Та, всупір грозам і морозам, Не спиниться наш рідний край…
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Сиди в селі, раджу тобі як рідний батько. … – Мій… мій рідний. … Рідний до смерті. … – Чуєш, рідний? … Я думаю, дивлячись на теперішнє життя, що можуть скластися такі обставини, за яких про себе і про рідний край можна буде говорити, лиш опираючись на імена Шевченка, Франка, Лесі Українки… Та ось і дощик з привітом, –