Skip to content І все село те знає та кличе її, Ригориху, і вона малює піч синім і червоним, чорним і рудим, жовтим і зеленим, як учила її покійна мати, згадуючи далеку свою батьківщину побіля міста Золоті Ноші, звідки було її взято. …
«Яке це село?» — …
Обминути село не було змоги, на карті текла ріка, оточували болота, непрохідні ліси. Колись, коли йшла холера, при в’їзді в село забивали осиковий кіл. …
До тещі в село — там тепер зона. …
Ходила, каже, з косою і косила село. …
Одно плаче, що на Проводи не може поїхати на гробки у своє село. …
А насправді я не можу її туди повезти, я там був, село мертве, все розграбоване, у хаті сволок упав, на горищі росте трава. Їх передаємо тими самими буквами, що й під наголосом: вели́кий, величе́зний, бо ве́лич; держу́, бо оде́ржати; клекоті́ти, бо кле́кіт; несу́, бо прине́сений; село́, бо се́ла; шепоті́ти, бо ше́піт; криве́, бо кри́во; трима́ти, бо стри́мувати, широ́кий, бо ши́роко та ін. …
село́ ) 