НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами Posted on by / 0 Comment Приїдуть на вакації небожі, сестрині діти, –
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment Їх раптом здмухує вогненний гураган… Немовби за кару за те, що вони дали цим приреченим риску хліба й краплю співчуття – краплинку дівочих сестриних сліз.
СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево Posted on by / 0 Comment Зморена конячина повезла їх додому… Довго висів той килимок в сестриній хаті, над ліжком.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари Posted on by / 0 Comment Марта насторочила вуха й почала ласкавiше слухать сестрину розмову.
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДОГЛЯДУ Паліативна допомога Posted on by / 0 Comment …визначення наявності показів для переведення пацієнта до паліативного відділення, хоспісу або повернення хворого знову додому, а також у наданні всіх можливих форм медичної (сестринської або лікарняної), пастирської або психосоціальної допомоги для супроводу на останній стадії життя.
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ… Posted on by / 0 Comment По сьогоднішній день не виходять із голови сестрині слова.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Філомела притислася до огрядного теплого сестриного тіла й невдовзі заснула; і хоч заспокоювати її вже не треба було, Прокна все шепотіла й шепотіла їй на вухо, так ніби тепер, через стільки років мовчання, прагнула ще раз згадати кожен утрачений день і збагатити згаслу Філомелину пам’ять ще однією розповіддю.
Апанович – Гетьмани України і кошові атамани Січі Posted on by / 0 Comment Сестринець Григорія Орлика Пилип Штенфліхт, який був старшиною в полку свого дядька, теж віддано працював на користь української справи.
МАТІОС Марія – Нація Posted on by / 0 Comment …навіть здалося, що він почув його запах – легкий і невагомий запах нічної матіоли під вікнами… Світло погасло – а він ще довго стояв під стіною, уявляючи, як скидає Оксана сестринський халат і вбирається у рожеву нічну сорочку, подаровану ним на день медика… Дмитро повернувся додому й тихенько – на самих лише пальцях – зайшов у кімнату…
Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment Хіба ж можна було не помітити по її розсяяних очах, усмішках, навіть по спалахах наївних скороминучих образ, до чого воно йдеться, не помітити, як день відо дня визріває в пій вже не тільки сестринське почуття.
