Skip to content Він посоліднішав, з гарним модерним портфелем ходить, скроні засіяні приємною сивиною, ранувато, правда, але імпозантно — пробачте за химерне слово. …
Навпаки, високий, повний, сива голова відкинута назад, довгі вуса, гучний голос. …
Ви бачите, в тридцять років я наполовину сивий. Села, все села… Іноді рудники… Але рудники — як бистролетні сни, рідні й неповторні… І шахти, кліті, стволи, шахтарі, запах милого дитинства од вугільної руди, рейок, сиве мелькотіння вагонеток і «страданье», срібний плач або буйний розгул золотих ладів під п’яними пальцями коногона, чубатого й одчайдушного. Дожив до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, нi… – …
Вони пестили чорнi, задимленi стiнi сахарнi, круглi жовтi колоди на бiлiм снiгу, смiялись до стосiв цегли, до прикажчикової бороди, сивої од морозу. …
Ти менi сивий волос покажеш, своє калiцтво, а я тобi що? …
Гаврило, Пiдпарин тесть, вплiв в сиву бороду жовтий кiстяк руки. 