Результати пошуку слова: Синій
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Дмитро погладив підгарля Ласія, і той глянув на нього затуманеним кров’ю зором; велике око швидко, до мигтіння, розводило рожеву роздвоєну пелену, з-під якої ворушився синій димчастий, білок. … Часом синій зубцюватий гребінь полум’я, пробиваючись знизу, проскочить по сизо-гарячому вугіллі, і тоді на стінах розгойдувались три тіні.
Володимир Винниченко – Сонячна машина
Часом він скоса зиркає на екран, на якому, як на маяку, одноманітно то з’являється, то зникає ніжно-синій круглий знак. … Вона ритмічно, сильно рухає ліктями й спиною в синій блузі, неначе пере. … Вітер ріже осокою в очі, відгортає поли кожушка, здирає темно-синій берет із чорно-синіх стрижених кучерів, пхає в груди, не пускає.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри
у нейлоновій синій куртці, у картатій хустці й у темних сонцезахисних окулярах. … Прощаючись, вона дала мені маленький заклеєний синій конвертик. … Отой Кірин синій конвертик і ту її записку: «Якщо я тобі треба, то підійди до вікна», – … З палацу вискочив синій дід з зеленою бородою і зеленими, як у потвор, очима.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків
Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло злотом глибоку долину, зазеленило трави, десь курився синій димок од ватри([9]), … Лиш в стаї тріщить невгасимий погонь і все висилає синій дим свій на мандри. … Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці, і крикнув у синій клекіт: –
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
А Дніпр мов підслухав: широкий та синій, Підняв гори-хвилі; а в очеретах Реве, стогне, завиває, Лози нагинає; Грім гогоче, а блискавка Хмару роздирає. … І в синій хвилі потопає, Пропадає. … Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива… А князь аж синій похожає, Та сам несмілих наливає, Та ще й покрикує «віват!».