ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Читала якісь гарні слова, натомість чула хрипкий, наче пісок сипався, голос чоловіка. … Ступала довкруж вогнища, як кішка, волосся її розпатлалося, а погляд сипав червоними іскрами. … Дід ударяв раз по раз у сонце золотою булавою, і згори сипалися іскри; м’яко подзенькували дзвіночки, що їх безліч було розвішано довкола сонця.