Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця
За вікном сипало дощем і снігом, місто і світ занурювались у брудну кашу останньої осінньої ночі. … Лишега чекав на нас, оточивши себе двома красивими дамами, з рукавів його пальта сипалися риб’ячі кості і мінерали, він погладжував свою осанисту ірландську бороду і кілька разів запитав мене, чого я такий напружений.