Результати пошуку слова: Сонечко

КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться

Posted on by / 0 Comment

Наталя задрімала, а коли прокинулась, то побачила, що хмара посунулась далі, вітер хитає дерева так, що яблука падають, і сонечко світить. … Соню, сонечко моє. … Ось підійметься боже сонечко, піду на вулицю й узнаю, яка влада. … – Чула, Сонечко, чула. … – Підемо, Сонечко, підемо, Харитиночко, як тільки стане сіріти, –

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Задер той син до батька личко, яке було під геть білявою кучкою волосся і на сонечко скидалося, і потирав брудною босою ніжкою об таку ж брудну й босу. … – спитав Іван, а собаченя звело голівку й тявкнуло весело на хлопчика-сонечко. … сказало звідкілясь од підлоги мале сонечко.

Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ

Posted on by / 0 Comment

Чому дерево має сумувати, коли пригріває осіннє сонечко, коли Дарусю не шугає біль у мозок? … І Даруся схиляє таку ясну тепер, покірну голову, сама не знаючи перед ким: чи перед сонечком, чи отим голосом, що пеленає з ніг до голови, ніби хоче зігріти, чи налюбити, чи нажаліти…

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада

Posted on by / 0 Comment

Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті – усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить. … Сонечко вдарить по тих дукачах препишних, по тому брузументі сутозолотому… сяє Маруся – квітка квіткою!

Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ

Posted on by / 0 Comment

Можливо, про буйного отрока, котрий виявився ще й самородним златоустом, нагадав князю Іларіон, або Володимир Красне Сонечко сам почув Миркові билини на одному зі своїх знаменитих спасівських пирів… … І чомусь найбільше ворохобить на тім світі Володимир Красне Сонечко…

Тарас Шевченко – Гайдамаки

Posted on by / 0 Comment

А сонечко встане, як перше вставало, І зорі червоні, як перше плили, Попливуть і потім, і ти, білолиций, По синьому небу вийдеш погулять, Вийдеш подивиться в жолобок, криницю І в море безкрає і будеш сіять, Як над Вавилоном, над його садами, І над тим, що буде з нашими синами; Ти вічний без краю!..

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз

Posted on by / 0 Comment

Попрохаю Романка, вів мені прокаже…" І так притьмом забаглося Семенові вчитися, що бідний хлопець не міг дочекати, аж сонечко закотиться за обрій, і погнав товар з поля раніше, ніж звичайно. … Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле.