Результати пошуку слова: Сонце

Остап Вишня – Мисливські усмішки

Posted on by / 0 Comment

Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… … Визирнуло сонце. … Уже й сонце за Гулеву гору сховалося, а ми трапезуємо. … …Сонце! … Сонце! … Ох, i хитрюще отам над ставком сонце!

МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне

Posted on by / 0 Comment

Сіло сонце – почали вечеряти; повечерявши, полягали спати, щоби на завтра якнайраніш устати. … Сонце, піднявшись височенько, стиха гріло; пташки співали в панському садку, коники сюрчали в траві; а вони, не примічаючи того нічого, йшли один за другим, нога за ногою, похмурні та понурі.

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

Поля й толока лежали покриті грубою верствою снігу, і день у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню, викликувало луду, кришталеве мерехтіння на ній і змушувало око мимоволі шукати за темною точкою, на якій воно спочило би з одностайного, осліплюючого далеко-широко округ себе білива.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого

Posted on by / 0 Comment

Вiн вже десь бачив i оцi темнi великi очi, i очей трохи облуплений сонцем нiс, i оце круте, як сани-козирки, пiдборiддя. … Згодом вiн лежав горiлиць i дивився на сонце. … Сонце було велике, воно вкривало не лише все Андрiєве лице, але й усю рiку, i бiлi коси на її берегах, i червонi шелюги.

Давня історія України в контексті світової цивілізації

Posted on by / 0 Comment

До історії Аратти причетний Аполлон-гіпербореєць, “вогнеликість” якого дасть можливість висвітити “темні віки” між ‘Осяянною сонцем країною’ та її індоєвропейською спадщиною. … Усі вони пов’язані з літнім сонцестоянням, з оберіганням великої рогатої худоби та землі. … його ім’я у слов’янських мовах означає ‘Сонце’.

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Posted on by / 0 Comment

Сонце саме заповідало схід, а смереки дихали холодним запахом живиці. … Сонце от вже туй-туй зійде, туй-туй розжевріється, а туман не уступає. … Андронаті глянув на сонце. … Не бачить навіть краси своєї, що всіх мов те сонце, сліпить; хіба як над чистою водою похилиться — побачить себе.

Ольга Кобилянська – Через кладку

Posted on by / 0 Comment

На зиму загартовані самі собою, вижидають у мрійному півсні між стужею й сонцем наближення весни. … Сьогодні третя днина, що дощу нема, небо одяглеся синявою, а сонце аж припікає, дарма, що кінець вересня. … — Поки сонце зайде, — … В ньому лежав спокій, тишина, мов усе відтепер ладилось до сну, дарма що сонце клонилось лиш до заходу.

ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців

Posted on by / 0 Comment

Сонце сиділо на всіх дахах. … Сонце гріло що було сили. … Почорнілий під туркестанським сонцем новий завідувач довго, але без особливої уваги, слухав Треухова, неуважно перегорнув усі рисунки і за останнім сказав: – … Сонце швидко котилося по похилій площині. … Сонце пробилось крізь хмари.

РІПЕЦЬКИЙ Степан – Українське Січове Стрілецтво

Posted on by / 0 Comment

Вкінці не останню ролю в цьому льоялістичному та антимілітарному наставленні нашого громадянства, включно з більшістю нашої молоді, грало колективне почуття нашої меншовартости, психологічний комплекс інферіоріти, що їх так влучно висловлено в народній фразі: не поривайся з мотикою на сонце.

РОМАНЧУК Олег – Таємниця жовтої валізи

Posted on by / 0 Comment

Ти не розумієш, що з тобою коїться… Навіть сонце – ця вічно неспокійна жовта пляма – теж набуло зловісного відтінку червоного золота. … Спека спадала, хоча сонце тільки завернуло на вечірній пруг. … Відомі факти Жінка, увінчана дорогоцінною короною, подавала мені сонце. … Сонце піднімалося над обрієм.