Результати пошуку слова: Сон

Не випадково у різних народів здавна складалися космогонічні міфи й легенди про космічні катастрофи та космічні аномалії, про появу комет і метеоритів, затемнення Місяця й Сонця, про польоти в небо людей, які прагнули таким чином уподібнитися богам, про відвідування богами Землі.

Вибрав він тоді планету, від усіх сонць віддалену, з її замерзлого океану вирубав крижані брили, а з них, як з гірського кришталю, витесав кріонідів. … Яка користь істоті, що живе під сонцем, від наших газових коштовностей і крижаних срібних зірок?! …  Ну й маруда ж ти, мій зорянохмарний, сонцеволосий, ну й ледащо не гідне нінащо!

Садочок ряснів квітами; були там ротики, соняшники, а настурції, що вилися по стінах будинку, зазирали у круглі віконця. … Але нарешті зайнявся світ славетної днини 22-го вересня, зійшло сонце, хмари розтанули, прапори затріпотіли, і розваги почались. … Зійшло сонце. … Сонце вже закотилося, прохолодний блідий вечір тихо танув у сутінках.

Сонце сховалося за зеленi хмари; з полудня вiтер повiяв; зробилась одлига. … Сонце, показавшись зранку, посунуло знову за хмари; зеленi вони та непривiтнi обложили все небо. … Не видержала й Христя; сон – не сон, а якась утома почала її розхитувати, закривала заплаканi очi. … –  Поки свiту сонця, –

Я закидаю руку назад, беру з столика телєфонну трубку й викликаю Соню, не перестаючи грати. … — Соня? … Соня чекає на мене. … Соня лежить у кріслі-гойдалці й читає. … — сухо кидає Соня. … Я кашляю, закурюю й кажу Соні: — … — каже Соня. … Соня, здається, розуміє мене, бо насмішкувато посміхається й підходить до нас.

“Вітер з гаєм розмовляє…” Мар`яна-черниця Утоплена Песня караульного у тюрьмы (Из драмы “Невеста”) Слепая (Поэма) Гамалія Тризна Розрита могила “Чигрине, Чигрине…” Сова Дівичії ночі Сон (“У всякого своя доля…”) … “Веселе сонечко ховалось…” ( … (“Сонце заходить, гори чорніють…”)

Сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем'я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, Русi знамена сонце осявало. … Проминуло, мабуть, багато часу, i далеко зайшов Ант, бо помiтив, що лiс рiдшає, сонце опинилося в нього за спиною.

Із-за гір виглянуло сонце. … У всіх піхотинців були прямокутні щити, цупкі нагрудники на взірець панцирів, а на головах – наголовники з хусточками, що захищали шию від сонця. … я й мої люди, віддавши, як велить свята віра, шану золотим подобам сонця, спинили військо. … О світло сонця, вислухай мене! 

Степи, шулiка, i лiтнє сонце вiдходить за обрiй, а за ним молочна стежка спiває бiлих, а може, й червiнькових пiсень, мукають корови, з пасовиська бредуть – i далi-далi. … I знову, як крiзь сон, солодкi ночi й зорi в синiм маревi. … …Отара бiлорогих баранцiв посунула до сонця: то хмари, то небо за голубе поле…

Сонечко», « … – сердилась вона.- Сон мені такий цікавий про африканські джунглі перебив. … ЦІКАВИЙ ПРОМІНЕЦЬ Цікавий промінець, що тільки-но прилетів од сонечка, зазирнув у мале віконце. … – раділо Дерево.- Щойно тільки дощик накрапав, а вже й сонечко визирнуло. … Нічого в світі кращого немає, як дощик і сонечко.