Результати пошуку слова: Сон

Через дрібчастий молодий лист акацій сонячне проміння сипалось, як через намітку, й пронизувало кожну гілку, кожний листок. … Садок блищав і лиснів, обсипаний ранньою росою, освічений сонцем, неначе сміявся й радів, що настала весна. … Вечірнє майське сонце заглянуло в вікна й залило усю кімнату ясним світом.

сончови́й – прикметник відмінок однина множина чол.

Молодого Єремію не брав сон. … Йому здавалось, ніби старий, поважний і трохи суворий дядько й сонний обважнює його душу, одбирає в його волю. … Одного Єремію не брав сон. … День був гарячий, сонячний. … Гризельда почувала його силу й завзятість так, як почувають лицем гарячий промінь сонця.

Птахів у небі літає без ліку під ясним промінням Сонця, – … Знай це сама лиш, одна приготуй і збери все докупи, Ввечері все заберу я, коли до верхніх покоїв Матінка піде, про сон помишляючи свій і спочинок. … Довше сидіти несила було їм, і спати до міста Всі подалися, бо сон їм солодкий упав на повіки.

А цей будинок, що, ніби соняшник, повертався фасадом до сонця, цілих десять століть давав притулок їхньому роду. … І зразу ж їй приснився дивний сон. … Я задрімала на хвильку і бачила сон. … –  Сон удень? … –  Який дивний сон, – … Оце сон! … –  Для мене це був цікавий сон, – … Але ж це сон.

соно́рний – прикметник відмінок однина множина чол.

Навесні, коли ще було прохолодно, кохалися в салоні, увімкнувши мотор, аби затепла спрагло, мовби надолужуючи дні минулі й випереджаючи ті, що настануть, віддаватися одне одному серед трав і польових квітів, на відлюдді річок та осяяних літнім сонцем гірських галявин, і одного разу над ними постав олень.

сон-трава́ – … іменник жіночого роду відмінок однина множина називний сон-трава́ родовий сон-трави́ давальний сон-траві́ знахідний сон-траву́ орудний сон-траво́ю місцевий на/у сон-траві́ кличний сон-траво́*

Ось-ось тишу розломить гуркіт, сонце пов'ється курявою, десь дрижатимуть шибки. … В безодню неба дививсь, сумовито й сонно. … Кинутих на розправу мухам і цьому смердючому сонцю. … Отоді, на тих рубежах, ви бачили сонце, яке не світило. … це вже не перший тут випадок божевілля: від горя, від страхіть, від сонячних ударів.

Але й досі в хатах-білянках, що підсніжниками зійшли на долонях узлісь і степів, печаляться матері котовців і червоних козаків; і досі в накупаних сонцем і грозами полях з-під серпа і сльози поглядають матері на приімлені шляхи, по яких пролетіли та й залетіли в югу історії коники-коні.