ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє
– А що ж його спинить? … У саду її не було, і я повернув до бічних дверей відлли, де спинялися санітарні машини. … Я відчував, як він упирається в спинку стільця. … Я взяв її за руку, а тоді спинився й поцілував. … – Кетрін… Ми пройшли трохи далі й спинилися під деревом. … Перед «Вілла-Росса» я спинився.