Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Дрижали зорi й сполохано перебiгали до небокраю, до гiрського масиву. … Iнодi з моря пролiтала самотня хмара i, сполохано озираючись, бiгла й зникала за обрiєм.
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Михайло зірвався, а старий зібрав сполохано свої мізерні речі в мішок. … Питання і відповіді мішалися блискавкою, а один стояв посередині сполоханого гурту й оповідав.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment — відповіла на це манірна панна, сполохано озираючись кругом і поспішаючи назад до майданчика, де починали спалахувати різноколірні ліхтарі. … Але ніхто не озивався, тільки луна прокинулась у лісі й сполохано покотила дияконові вигуки кудись у темну далечінь.
Ольга Кобилянська – Царiвна Posted on by / 0 Comment …порозходилися всi i я лише сама одна лишилася, забiгла нишком до салону, де висiло велике дзеркало, i глипнула в його… Двое великих синяво-сiрих… нi, зелених очей вп’ялилося сполохано в мене… i аж тепер я пересвiдчилася, що вони всi що до одного говорили правду.
СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять Posted on by / 0 Comment Мiж деревами, що кутались у туман, сполохано майнула жiноча постать i зникла за ворiтцями в городах.
Наталка СНЯДАНКО – Колекція пристрастей Posted on by / 0 Comment А в тих нечисленних ситуаціях, коли навіть після вдвадцяте заданого собі запитання серце ваше не перестає сполохано тріпотіти, і ви вже майже готові сказати: “О!”,
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment …висипалися повільно, мов піщинки крізь скляну горлянку піскового годинника, але не забути мені тієї ночі й світанку… Напіа галера переможно кружляла по морю, й чайки сполохано кигикали над молочно-білими вранішніми хвилями.
