ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі
– Я – Степка! … Так, це була Степка. … – Чого ти сюди прийшла, Степко? … – Поспішаю, Степко. … І Степка побігла полем у весняне смеркання. … Зі степу нарешті прорвався крізь кам'яний заслін будівель вітер. … Та це ж Степка, їй-богу, колись уб'ється дівка. … Так, це була Степка. … – Постарієте, як усе будете знати,- похитує головою Степка.