Результати пошуку слова: Степ

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

Posted on by / 0 Comment

Переїжджаючи через свої маєтності на Волині, Єремія тільки тепер, дойшовши до повного зросту, вперше запримітив, яка в його сила землі, борів, степу, сіл та панщанних людей. … Ті маєтності були ще більші за волинські, їм неначе й краю не було в безмежних степах. … В безкраїх степах заворушились осади, заворушилось життя.

Степанаван

Posted on by / 0 Comment

Степанава́н – іменник чоловічого роду (місто у Вірменії) відмінок однина множина називний Степанава́н родовий Степанава́на давальний Степанава́ну, Степанава́нові знахідний Степанава́н орудний Степанава́ном місцевий на/у Степанава́ні, по Степанава́ну кличний Степанава́не*

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Були й хуторські, рознесуть по степу і в лісі. … Міліціонери сизіють: незрушно, мов степові боввани древні, січені з каміння; вицвіли мундирами і дивляться вивітреними зорами поверх лежачих. … Торохтить підвода; возії збирають мертвих і відвозять у степ, спиняються недалеко від млина: там, в ямі, неглибоко прикидають землею.

Степангород

Posted on by / 0 Comment

Степанго́род – іменник чоловічого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Степанго́род родовий Степанго́рода давальний Степанго́роду, Степанго́родові знахідний Степанго́род орудний Степанго́родом місцевий на/у Степанго́роді, по Степанго́роду кличний Степанго́роде*

Степанакерт

Posted on by / 0 Comment

Степанаке́рт – іменник чоловічого роду (місто в Нагірному Карабасі, Азербайджан) відмінок однина множина називний Степанаке́рт родовий Степанаке́рта давальний Степанаке́рту, Степанаке́ртові знахідний Степанаке́рт орудний Степанаке́ртом місцевий на/у Степанаке́рті, по Степанаке́рту кличний Степанаке́рте*

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб відтепер і до кінця нашого життєвого шляху бути разом, щоб ти не відчувала себе серед цих широких степів відламаною галузкою. … Як тільки подорожні виткнулися з долини, вона заревла, закрутила, сипонула у вічі холодним приском і покотила далі – в незмірне безмежжя білого степу.

НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст.

Posted on by / 0 Comment

Тут не місце для детального огляду праць такого змісту, тож адресую зацікавленого читача до переліку літератури, де є відповідні посилання на книги та статті Степана Величенка, Анджея Камінського, Зенона Когута, Омеляна Пріцака, Френка Сисина, Терези Хинчевської-Геннель, Ігоря Шевченка та ін.