Skip to content Мов криводзьобих шулік пазуристих завзятлива зграя, Що, прилітаючи з гір, на птахів нападає зненацька, Ті ж, порятунку шукаючи, хмарою линуть в долину, 305] А шуляки на льоту їх дзьобають, і ніяк втекти їм, Ніде сховатись, а люди радіють, ті бачачи влови, – Як ланцюгами скутий, лежав, не міг вивільнитись із цього моторошного стану, не здатен був поворухнутись, тільки, зачаївшись, гарячковите прикидав: де сховатись, у яку шпарину шаснути, якщо зараз полізуть до тебе через балкон, вломляться по твою душу, п'яні з ножами… 