КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Хіба тим, що й він сидить такий невеселий. … Такий-то був наш Василь до сього часу. … – Хто такий? … Чи я ж один був такий на світі, щоб, побачивши тебе, не полюбив щиро? … і отцевський син не буде такий бравий козак, нічого казать. … А хто такий і відкіля? … Такий не пропаде». … Зараз Наум – а раденький же такий!