Skip to content Мамо, вiд тата! …
– Кажеш, вiд тата? …
Я дуже радiю, що мiй тато живий i здоровий, чого й нам бажає, а далi мою радiсть пiдмиває смiх, бо читається те, що е в кожному листi: «А передайте ще поклон до самої сирої землi моєму близькому родичу Гнату, синовi Данила, що тримає Оляну, дочку Петра з микитiвського подвiр'я. Тато, мама, Раду і всі покинули її за «зраду», за її «білу» дитину. …
Тато й мама. …
Скучно, татку, на однім місці сидіти, тому я поїхав. …
Вона з військом волічеться, як давно ще тато і мама говорили. …
Давай гроші, Мавро, татари йдуть!» — …
Тато грав на скрипці, другі на цимбалах, а я гуляла. — А знаєш, дядю Яша, ми їдемо на село до татового тата! …
Тато купив мені монтекрісто. …
А в брата татового тата чудесна колєкція собак. …
— Ні, татусю, ні! …
— Таточку! …
— Тато так давно не був у нас. …
— А з твого боку, тату, так навіть негарно. …
Хочеш, таточку? …
— Ну, таточку, будь ласка, не вигадуй ніяких паскудств!