Результати пошуку слова: Темний

Галя зирнула на стару, і темний острах спалахнув у її серці: побачила в її очах непроглядну темінь і відчула подих чорнезного вітру… Хлопець зістрибнув з ганку й почав шукати закинені в траву каштани. Дім був темний, і, перш ніж зайти, він сів на приступці й запалив люльку.

Він був темний у всьому. Злі стріли полетіли на василевса, перелякані протокеліоти благали імператора, щоб він хоч трохи від’їхав далі від небезпеки, але Василій уперто стояв під стіною, втупивши темний тяжкий погляд кудись униз, здається, собі на руки, які стискували луку сідла.

заспокоїла сама себе… Б’є сапка приплесканий темний корж землі, дзвенить на грудді, огортається сухим сірим димом, підтинає хопту[3], і щетинистий осот не годен проколоти огрубілих темнозелених пальців. От гади… ХІІІ …Б’є сапка приплесканий темний корж землі, дзвенить на грудді, огортається сухим сірим пилом.

Легенди про золото Більбо збуджували великі сподівання; бо золото, що його отримано у таємничий (щоб не сказати темний) спосіб, як усім відомо, належить тому, хто перший знайде – аби не втрутилися інші. Зелений пагорб, темний гай. Маленький загін увійшов до вузького каньйону, що глибоко перетинав товщу гір, темний і тихий.

На темній воді наче темний острів. Темний острів на темному острові. Темний острів на темному морі. Темний острів на темному морі… В душі Канае наче щось заворушилося, але силою волі він приглушив його. Посередині полотна випинався темний острів з коричневими скелястими берегами, укритий темно-зеленими деревами.

Поблискуючи срiбними вусами й бородою, вiн, здавалося, пiдiймається навшпиньки й дивиться через стiну Гори на Подол, Днiпро i далекий, темний ще берег. Темний i загрозливий Схiд, страшнi простори за Iтилем-рiкою. Тільки довгі вуса чомусь мали свій давній темний колір. За стiнами Буколеону лежав темний, безлюдний Константинополь.

Здається, під нею теж був килимок, а може, товста циновка; уся загорнута в чорне, з чорним покривалом на голові і з непроглядним чарчафом [11] на обличчі, дівчина сприймалася як частина цього темного, затхлого простору, якась закам’янілість дивна, химерний темний предмет без тепла, без руху, без щонайменшої прикмети життя.

Ой діброво – темний гаю!..” А може, я темний, нічого не бачу, Злая доля, може, на тім боці плаче, – Зелена діброва, І темний гай, і Дніпр дужий, І високі гори, Небо, зорі, добро, люде І лютеє горе – Все пропало, все! Гаю, гаю, темний гаю, Тихенький Дунаю! Темний гаю! [15 січня 1860, С.-Петербург] Ой діброво – темний гаю!

Зеленiють руннi жита, небо десь отуди за той темний лiс водоспадом спливає, сонце заходить з хвалою i величчю i, здається, пiсню при тому спiває i горить, як велика пожежа огнем незгоряємим. Он iде один, у черевиках i палицею помахує, штани бiлi, пiджак темний – гарний панок.