Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Під ковдрою темно, тепло й затишно, як двацять і більше літ тому назад. … Він іще варнякає щось собі там у темноті, але я не слухаю. … Через розчинені двері я бачу: блакитний параван, краєчок мармурового вмивальника й широкий жовтогарячий промінь вечірнього сонця на стіні. … Його піймають і кинуть у темноту.