Борис Грінченко – Під тихими вербами
— Чи є таке на світі,— спитався Карпо,— щоб ти, Васюто, та з його не сміявся? Він тобі каже, що не любить Ївги,— ото ж на те й каже, щоб лучче тебе дурити, щоб ти й не подумала… Я тебе просила, я тебе благала, щоб ти пожалів мене!.. Не велике було б лихо, коли б його замісто Панаса запроторено,— в селі б тихо стало.