БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
А тоді підніс чарку високо й промовив тихо, з глибини серця: – … А далі промовив тихо: – … І, так дивлячись, несподівано тихо, надломано й тягуче так прошепотів: – … постояв, нишком скинув калоші, щоб дружина не бачила, й тихенько поставив у куточку за дверима. … Максим ступив тихенько крок до полу, –