Результати пошуку слова: Тиша

Не був то спокій, що знав його досі: тиша квартири, моторошна тиша перед початком бою, тиша лісу, коли лежав у польовому шпиталі й дивився, як хитаються над головою і порипують величезні сосни. … буде такий-от вечір й отака тиша стоятиме навдокіл. … –  У нас завжди така тиша!

Над Дніпром настала велія тиша – гребці опустили в воду довжелезні свої весла, керманичі залишили стерна, тільки вода дзюркотіла за бортами, десь глухо гупнула, упавши в воду, підмита бистрею круча. … У палаті, де вони сидять, панує тиша. … Володимир мовчав і ждав, коли в палаті знову настане тиша.

Ну, добре, мир, тиша, овечки, мечі на рала. … В каплиці стоїть чуйна, напружена тиша. … На хвилину настає тиша. … Мертва, шарудлива тиша. … Шипуча, напружена тиша. … Потім грюкають двері, і настає темна, густа, душна тиша. … Стоїть напружено дихаюча тиша. … Тоді серед високого зібрання проходить пригнічена тиша сорому.

Тиша. … Тиша. … Запала тиша. … Тиша. … Тиша. … їхні обличчя були тужливі – тиша засмучувала жінок. … І що далі, то рясніше виступав той піт, напруженішою ставала тиша, нервовішим дрож, що стрясав повітря й тіла жінок, які згоряли від нетерплячки. … Запала тиша. … –  Я чув, як брандмейстер розмовляв з вами, а потім раптом запала тиша.

На хуторi глибока тиша i спокiй. … Тиша велика i тiльки здалека, чи з Верхова, чи Дерманя, долiтає звук дзвону, що поволi то збiльшується, то завмирає зовсiм. … Навкруги тиша велика i чути лише, як кляпотить здалека млин. … Ось, наприклад, вечорiє, субота, така тиша, що чути вечiрнi дзвони з Дерманя.

Брати переглянулись, залягла тяжка гнітюча тиша. … Тривожна тиша, яку кожен боявся порушити. … У Великій – Великій церкві, з височенними стелями бань, що губляться десь у мороці, куди не сягає світло свічок і лампадок, прохолода і тиша, і ту тишу ледве порушує монотонний, тремтливий голос читця.

В будинку панувала тиша… … така пронизлива тиша, що, здавалося, нікого тут, окрім нас двох, нема, і я знову пригадав бандерівську листівку, в якій писалося, що тут вдень і вночі лунають зойки катованих. … там зима, морози, а тут літо, тут пахне сінокосом, тут тиша і мир, лише Лиська вряди-годи почісує собі поміж рогами об драбину.

Настала майже повна тиша, і дехто з Туків нашорошив вуха. … – Тиша. … У кімнаті знов надовго запанувала тиша. … Важка тиша запанувала у кімнаті. … Потім запанувала тиша, яку порушували тільки вишуми вітру серед листя. … Панувала [121] тиша, і віддалені звуки здавалися близькими: квохтали кури, скрипіли чиїсь двері.

Над майданом запанувала тиша. … Над майданом запанувала грізна тиша, яка віщувала бурю. … Враз запала тиша. … На деякий час у ямі запанувала тиша. … Коли зверху зачинилися двері і в льосі настала тиша, в якій було чути, як потріскує полум’я свічки, він раптом ліг на тапчан і звернувся до пахолків: – 

Пам’ять вернулася до нього раніше, ніж зір, а ще раніше слух, але Канае нічого не чув, бо навколо, мабуть, панувала тиша. … Таке відчуття з’явилося, певно, тому, що над уявним мертвим краєвидом панувала неймовірна тиша, а повітря, яким Канае дихав, їдке, майже липке, було наповнене нестерпним смородом, як у сільському крематорії.