Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Тиша. … Важко гупнуло на землю яблуко — і тиша… Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля. … Далеко проскрипіли запізнілі підводи, і настояна тиша нечутно йшла полями, густа і пахуча. … І раптом тиша в класі. … Потім зигзагами злетіли вгору двоє бекасів, і знову зоряна тиша вгніздилась над вогким незатуманеним привіллям.