АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Тиша, сум. … Коли приблукала «моя», щось злегка клацнуло – як запалена скалка у вечоровій тиші. … Коні бредуть заметами, ніби прислухаються до тиші, і шкода підняти пужално. … Серед поля десь мете віхола, а тут лиш зрідка зірветься од власної ваги сирий сніговий леп, прошурхотить між гіллям підстреленим птахом, і знову тиша.