Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
— Як ви вбили двох своїх товаришів? … Чому ви не визнаєте себе винним у вбивстві двох товаришів? … — звернувся Орлюк до товаришів. … І тут Орлюк помітив, що двоє з його товаришів кинули землю й гнянули один на одного мигцем з якоюсь лихою, майже непомітною усмішкою, і навіть не усмішкою, а з якимсь іншим вирішенням.