Skip to content Рідні й нерідні, близькі й далекі, але все свої – Друзі, товариші, матері, батьки, сестри… Безліч їх! …
Де ж товариші? …
Тут же були товариші! …
Товариші нещастя! …
Вони не були якоюсь спаяною частиною чи групою, чи відділом, і навіть не були близькими товаришами, – …
Але не вийшов з бою, не залишив товаришів. Чи то між своїми товаришами-тухольцями, чи між боярами, чи між слугами, Максим Беркут усюди був однаковий – спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. …
Там мої товариші лишаться пильнувати виходу, щоб ані один звір не уйшов, а ви, бояри, підете дальше, до самого матчиного леговища! Товаришу Ворожій, облиште ваші недоречні жарти. …
Та тихше, товаришко Марто, ще люди збіжаться, — …
— Це, бачите, товаришка Марта завжди гарячиться, коли про погоду… Застудитись, мабуть, боїться, — …
Товаришко Марто, в мене є до вас велике прохання… Чи не можете ви піти зо мною після перерви?..