КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда
27 Поким же що, то ти послухай Того, що я тобі скажу, І голови собі не чухай… Я в пекло стежку покажу: В лісу великому, густому, Непроходимому, пустому Якеєсь дерево росте; На нім кислиці не простії Ростуть – як жар, всі золотії, І деревце те не товсте. … Робили розниї їм муки, Товкли у мужчирях їм руки, Не важились щоб убивать.