Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
забаглося предивною тугою поволіктися кудись в дальший світ. … Однак не така вже кров у Гриця, щоб він довго з тугою в серці возився. … говорить майже з тугою Гриць, — … — пігнав з неописаною тугою в голосі, як перше, покликом… і ждав. … — обізвалося жадібно його тугою переповнене серце, що все забувало, а її пам’ятало.