АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Але на думку спадає болючіше: а що, коли з якоїсь причини батько не хотів ділитися своєю присмерковою тугою і смутком? … Він поволі озирнувся навкруги, обійшов студію, і очі його сповнилися тугою і смутком. … Його очі світилися якоюсь дивною весело-журливою тугою. … – Він з тугою в очах обійшов навколо мене.