Результати пошуку слова: Тума

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

Posted on by / 0 Comment

далі все бралося мерехким веселковим туманом, і Марія знов кидалася до роботи рвучко, мов до танцю — мов пригравали їй на втіху невидимі музики, і тільки тим знаттям, що не за горами вже — от іно ще трошечки, ще кришечку потерпіти, казав Бог дати, лиш треба ждати, —

Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.

Posted on by / 0 Comment

вкрито туманом безвісти, чумаки ж оповідають таку билицю. … Широка долина вкрилася прозорим ясно фіялковим туманом, ховаючи в ньому прекрасну лінію свого обрію. … така широка й довга, що й край її в тумані гине; а влітку, за тихих палких днів, то й марево трапляється, мов у безлюдних, неродючих, безводних степах киргизьких.

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Я, побачивши, що їде сам владар на подвиг бранний,- Пожалів твого владику, гнів спинивши невблаганний, І з очей я ваших згинув, наче привид той туманний, Бо за мить став невидимцем кінь мій дивний, незрівнянний. … Як минуло їй сім років,- вже розцвів дівочий стан, Вже вона красою сяла, наче сонце крізь туман.

Рей Бредбері – 451 градус за Фаренгейтом

Posted on by / 0 Comment

Але тепер мені Чутні лише плачі и протяглий стогін хвиль, Що ринуть крізь туман Під вітру свист назад, назад, сумні, Розбившись об життєві стрімчаки. … Річка ліниво й лагідно котила свої води, віддаляючись од людей, які снідали тінями, обідали димом, а вечеряли туманом. … Роз’їв нічний туман.

ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці

Posted on by / 0 Comment

Ні, це, мабуть, не Келеберда… А вдалині вже прорізувалася широка стрічка Волги, за нею підіймалася довга рудувата гряда Уральських гір, повита сизим туманом, правіше синіло витягнуте Каспійське море. … Мовби якийсь молочний туман, густий-прегустий, окутав його.

Люко Дашвар – Мати все

Posted on by / 0 Comment

Коли остання вранішня зірка зникла у світанковому тумані, Ліда раптом безпорадно глянула у вікно, ледь стала на ноги і пішла до ванної кімнати. … …Рая сиділа на підвіконні, дмухала на віконне скло, малювала на тумані серце, тикала всередину пальчиком, ніби про вуду начиталася.

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Posted on by / 0 Comment

Невимовно прекрасне жіноче обличчя майнуло на ньому, гнучкі руки були простягнені вдалечінь; стрімко вихопилося щось схоже на вавілонський зіккурат І одразу пойнялося туманом. … Під повстю туману гухав прибій, і на моє обличчя осідав водяний пил.