КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Орися
Іде да іде пущею, коли ж дивиться, аж на лощині пасеться стадо турів. … Бачить князь тих турів; тілько не дивується на їх золотії роги, а дивується, що при них стоїть дівчина така, що усю пущу красою освітила. … Сплеснула тоді дівчина руками: «Потопив єси моїх золоторогих турів, блукай же тепер по пущі по всі вічнії роки!..»