КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз Posted on by / 0 Comment Його нива й панська – то одна Романова нива; а на тій ниві росте-зростає, як рута зелена, буйна пшениця і хвилюється на вітрі молодим колосом по розлогому полю… А серце в Романа росте угору від надії, а в кишені немов бряжчать уже грошики любі… "Ні, не моя нива!
Четверта заповідь – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Ся спілка вела свої діла виключно в Галичині і удержувала богато агентів і спільників за межами Галичини на Угорщині і в Росії, де перепродувала крадені коні, відбирала подібний товар за кордоном і продавала тут по великих ярмарках в Улашківцях, Мостисках і т. … 1848 на Угорщині.
СЦЕНІЧНЕ ТА МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО: ЦИРКОВІ ТА ЕСТРАДНІ ЖАНРИ. НАУКОВО‐МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ Posted on by / 0 Comment Стали запрошувати артистів з різних країн: Монголії, Угорщини, Білорусії, Німеччини, та інших.
СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ – СЕКРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Posted on by / 0 Comment Названий варіянт виник, коли галицьке суспільство дістало певну обмежену змогу розвивати свою культуру в цісарській Австро-Угоршині, а наддніпрянський варіянт української мови ще не було аж так вироблено, щоб задовольняти культурні потреби галичан.
Кафка, Франц – ПЕРЕВТІЛЕННЯ Posted on by / 0 Comment Одна сторона його тулуба піднялася, він навскоси ліг у проході, його бік був зовсім зранений, на білих дверях залишилися жахливі плямки; скоро він застряг і вже не міг самостійно рухатися далі, на одному боці лапки повисли, тремтячи, угору; на іншому вони були боляче притиснені до підлоги.
ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита Posted on by / 0 Comment Ось вам хвиля!» То вони угору крила Піднесли побожно так,- Піднесли, загеготіли І всі вихром полетіли, Я ж лишився, мов дурак.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment Там він дізнався, що Марина тепер угору пішла, панією стала.
ВОВЧОК Марко – Оповiдання Posted on by / 0 Comment Округи мене то жито половiє, а в житi купка льону голубо цвiте; то ячмiнь колоситься; оддалеки гайок синiє, пiсочаний шлях угору закручується, як золота нитка; день бог дав жаркий, i вiтерець не дмухне – тихо; тiльки якась пташка сама собi щебече, наче моя душа бiдолашна, та гудуть бджоли понад пахучою гречкою.
Кобилянська Ольга – Людина Posted on by / 0 Comment Я успокоювався помалу, от і пішов, слава богу, у власних силах угору.
