ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Володимир уже не міг стриматися й мусив засміятися до тих настовбурчених і тому смішних очей. … хлопчак уже йшов туди по крутій кам’янистій стежці. … – сказав уже сміливіше хлопець. … – спитав уже з дошкою на плечі. … Подумала, що на стороннє око це й справді незвично: ось уже чотирнадцять років її чоловік тільки й робив, що пас кози.