ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК
і в мні мов блисло: все ми одно! … Як двоє любляться, а ждуть Розлуки хоч би на часок, То одно одному дають На пам’ять незабудь-цвіток. … Все, в що вірив від дитинства, З чим зжився, що любив, усе, усе Валилось, в порох розпадалось тут Від тих страшенних слів. … Вони – одно добро на світі! … Усе те Я прослідив, наскільки міг.