Skip to content
Довкола, в білому сяйві місяця, крізь хмари пилу, що його здійняв вітер, можна було розрізнити величезні купи змішаної з уламками землі, які все збільшувалися: ні дерев, ні будинків, ніяких звичних обрисів – нічого, крім хаосу, що губився в темряві серед вихору, грому та блискавок урагану, що наближався.
