Результати пошуку слова: Хат
МИРНИЙ Панас – Голодна воля
кої хатини. … кухні, сараї, комори, хати прикажчикові, двірні. … Бо й барин не можна сказати, щоб був недобрий: не погодиться яка з дівок, зараз її заміж за кучера чи форейтера, одведе огород у долині коло Зеленої горки, вибудує хату, – … йому теряти нічого, у його ні кола, ні двора, а в мене – он город пан подарував, вибудував хату.
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови
Ах, який я щасливий!… Ми заїдемо десь далеко-да-а-леко в тайгу… І там, в нетрях, серед квітів і пралісу я збудую затишну хатинку… Я її зроблю такою… такою… – … Роздивився по хаті. … Я ще не знаю, хто ти, але моя хата – твоя хата. … Відтак вийшов із хати, за ним син. … Озирнувся: в хаті було порожньо.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне
Суддя та справник, мов ті слуги, по цілих годинах дожидали за порогом, коли буде ласка вельможному панові їх до себе в хату покликати. … І пішла та звістка по всьому селу від хати до хати, попіднімала людей на ноги й мерщій гнала їх у поле, щоб, бува, яка лиха година не привела пійматися панові на очі.
Олександр Довженко – Україна в огні
У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині родина колгоспника Лавріна Запорожця і тихо співала «Ой піду я до роду гуляти». … І ось з’їхались нарешті вони до рідної хати, щоб ушанувати її материнську старість — п’ятдесят, та ще й п’ять років!
ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції
Вольно же вам, не хатітє занімать то, што дают, всьо вам надо, всем вмєстє, пєняйтє на себя”. “ … Все Пісочне гуло п’яними співами та лише в українському куті було тихо, бо люде сиділи по хатах у повнім поготівлі з крісами в руках, чекаючи на свою чергу до відвороту. … Такий же устрій і польської хати.
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
Це сталося так: В непозбутньому горі плакала жінка під хатою. … Потім вода зникла, і старезний просмолений дідів човен поплив по траві, по квітучому садку, кружляючи поміж кущів порічки, аґрусу, повз пасіку та омшаник, і приплив, як у казці, попід рідну хату. … Хату спалено, а старого Демида нещадно побито.