Результати пошуку слова: Хоч не хоч

Остап Вишня А народ війни не хоче «Шершень» Сиділи ми з Домахою Петрівною у садку під грушею. покликати бабу Бірнсиху, щоб, може, пошептала, а тепер… А народ війни не хоче I Свербить агресорам воювати!  Ми не хочемо воювати!  –  Повертайтесь додому, пане Черчілль, ми хочемо миру, а не війни!  Їсти не хочемо, страйків не хочемо!

хо́ч-не-хо́ч – прислiвник незмінювана словникова одиниця

хо́чеш-не-хо́чеш – прислiвник незмінювана словникова одиниця

Я не хочу тебе! –  Еге, не хочу!.. Чи хоч, чи не хоч,- я тепер твоя, а ти моя. Хто не хоче слухати?- скрикнув Чоловік. Чим далі, то все та Кривда розкоріняється та шириться, старшинує та панує на землі, а Правда голодна та холодна сновигає по світу, горем сита, сльозами полита… Ніхто її знати не хоче.

Я зовсім не хочу тебе засмучувати. Я не хочу сварок. – Я не хочу нікуди їхати,- сказав чоловік.- Та й навіщо – хіба тільки щоб тебе заспокоїти? – То не хочеш, щоб я тобі почитала? Я не хочу тебе ображати. Ти ж не хочеш, щоб таке було знову, правда? То був дебелий чолов’яга, дуже хоробрий і справний офіцер, хоча й не-абиякий хизун.

Галя Нi, ти щось знаєш, та не хочеш сказати. Наш князь i слухати не хоче. Я на тебе пiсля сього й дивиться не хочу: прощай!.. (Наливает рюмку й подносит) Не хочеш? (Кобзарю.) Як я вернусь, так тодi докажеш, дiдусю; а то я i не хочу. Ти щось знаєш, та не хочеш сказать. Хома Я рук паскудить не хочу.

Не хочу вчитися.  Ні, не хочу… –  Чому ж ти не хочеш? –  Так, не хочу… –  Двох синів маю, та… з одного дерева і хрест і лопата, мовляли ви… Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. Я тобі дурно не схочу… П’ятдесят пан обіцяв почекати: на рік, може, спроможуся віддати… – Послужив би я громаді, коли ніхто не хоче!..

Панночка пожалувалась на тебе старiй, що ти вже зовсiм одужала, та не хочеш робити, служити. Я сього не хочу! –  Я не хочу! –  А я не хочу! Не хочу! Хiба не хочеш зо мною хазяйнувати? я не хочу їсти.  Я не хочу нiчого знати, слухати, бачити!  –  А вечеряти не хочу, – Та я не хочу сього й чути!

— Ціле село так говорить, а на Шльомчиху ніхто й дивитися не хоче. З цим поганим гніздом не хочу мати ніякого діла. — Не хочу,— сказав твердо Степан,— і відступіться, а то вас святим хрестом прожену. Ми цього не боїмося, дурний хлопе, не хочеш сам по-доброму, то ми тебе самі повісимо. — Отже, не хочеш?

Ну та й не хочеться мені їхать до тих Пузирів, коли б ви знали, та ще з Банавентурою. Я, слава богу, і фургони маю, та моя стара не хоче їздить. Люде в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудиться для божого дому й шість верстов, – І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок.